Як стають адвокатами - у нас і за кордоном

Ідея написати цю статтю виникла під час дискусії з колегами-юристами про те, де краще робити кар’єру – за кордоном чи вдома.
Відомо, що серед усіх юридичних професій найбільш цікавою та визнаною вважається професія адвоката. І це не дивно, оскільки адвокат доволі часто є для людини, яка попала в біду, останньою надією уникнути довгих років за ґратами. Для молоді ця професія надзвичайно приваблива тим, що вона дає можливість отримати унікальний досвід, який неможливо отримати на "традиційній" роботі в офісі: адвокату доводиться постійно спілкуватися з людьми, знайомитися з обставинами їх життя. При цьому юридична професія дає можливість ефективно працювати, вдосконалюючи суспільне життя. В Україні тепер такі обставини, що більшість людей не знають навіть своїх конституційних прав і свобод. Це і призвело до того, що професія адвоката стала дуже важливою.
Перше, що може й повинно зацікавити людину, яка вибрала певну конкретну професію, це: яким чином стати професіоналом у цій сфері, де знайти роботу та що необхідно зробити для того, щоб отримати роботу. А враховуючи те, що багато хто прагне знайти роботу за кордоном, цікаво буде дізнатися, що необхідно зробити для того, щоби стати адвокатом в іншій країні.
Отже, що необхідно для того, щоби працювати адвокатом – у нас чи за кордоном?
Для того щоби стати адвокатом, потрібна перш за все вища юридична освіта. В Україні, щоби стати бакалавром права, треба навчатися чотири роки, при цьому спочатку студенти навчаються за загальним планом і лише під кінець навчання або взагалі в магістратурі відбувається спеціалізація за певними галузями права. Після здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" студент може продовжити навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр". Навчання в магістратурі зазвичай триває два роки.
У Німеччині навчання в університеті займає так само не менше чотирьох років, і це якщо скласти іспити з першого разу та вчасно. Інакше навчання може затягнутись. Очевидно, вчитись доволі складно – за статистикою, третина студентів вирішують вибрати іншу сферу діяльності вже на третьому році навчання.
У Франції навчання триває 18 місяців і ділиться на три рівні ‑ кожний по шести місяців. Упродовж 18-ти місяців той, хто бажає стати адвокатом, має змогу отримувати необхідні знання, при цьому вивчення предметів відбувається за принципом "Від простого до складнішого". Тобто на першому рівні вивчаються певні базові предмети: статус адвоката, професійна етика, практичні аспекти адвокатської діяльності тощо. Другий рівень передбачає вибір індивідуальної програми. Ідеться про предмети, що безпосередньо стосуються майбутньої сфери діяльності: дана програма допомагає пізніше влитись у сферу адвокатської діяльності. На третьому рівні студенти вже проходять стажування.
У США навчання триває сім років: спочатку студент чотири роки навчається в коледжі, а потім ще три роки – у правничій школі. При цьому перші чотири роки є спільними – досить часто у правничих школах можна зустріти колишніх економістів, математиків, фізиків тощо. Правничих шкіл у США існує велика кількість і на будь-який смак ‑ від знаних і дорогих, наприклад, Гарварда чи Колумбійського університету, до простіших, які не потребують значних фінансових затрат, але при цьому також можуть дати непогану юридичну освіту, наприклад, Фордхем.
Варто відзначити, що на відміну від українських вишів, які в основному орієнтуються на теорію, у США більше уваги приділяється практиці. Також кожний університет має свою спеціалізацію, тобто в кожній правничій школі найбільше уваги приділяється своїй, певній галузі права. Найкращою юридичною школою традиційно вважається Гарвард, проте, якщо казати, наприклад, про вивчення права інтелектуальної власності, то тут найкращу підготовку може дати Стенфорд за рейтингом 2014 року. Якщо ж казати про міжнародне право, то найкращу освіту в цій сфері дає Нью-Йоркський університет. Вузька спеціалізація дає можливість отримати якіснішу освіту та сприяє успішній конкуренції з іншими правничими школами, яких у США, повторимо, безліч.
Надзвичайно цікавим є підхід до вищої юридичної освіти у Великій Британії. Зокрема, на відміну від інших країн, де вища юридична освіта є обов’язковою, у Великій Британії можна стати адвокатом без юридичної освіти! Яким чином? Отримавши вищу неюридичну освіту, кожний може пройти так званий GDL (the Gradual Degree of Law). Це навчальний курс, який триває один рік і на якому студент отримує весь необхідний комплекс юридичних знань. Після цього необхідно пройти юридичну практику (the Legal Practice Course також відома, як the Postgraduate Diploma in Legal Practice) та стажування в юридичній фірмі. Студентам юридичних факультетів не треба проходити GDL, але юридична практика та стажування є обов’язковими.
Можливість отримати юридичну освіту протягом одного року є величезною перевагою англійської системи освіти. Адже той, хто вже має одну спеціальність, наприклад IT-технології, поєднавши її зі знанням законодавства, набагато глибше розуміє, як працює вся система. З іншого боку, якщо юридична спеціалізація надзвичайно вузька, то необхідно мати ґрунтовні знання саме в цій сфері.
Особливе значення для успішного старту юриста мають практичні навички. Вони здобуваються на стажуванні чи на практиці. В Україні, згідно з чинним законодавством, кандидат мусить мати стаж роботи в галузі права не менше двох років, а після цього – практику саме в адвокатській діяльності.
У Німеччині стажування (Rechtsreferendariat) відбувається впродовж двох років у різноманітних інстанціях: в адвокатурі, прокуратурі, суді, у нотаріаті тощо. Стажування є оплачуваним. У Франції майбутній адвокат проходить стажування в період останніх шести місяців навчання. У Великій Британії студенти юридичних факультетів починають шукати можливості для стажування вже на останніх курсах навчання. При виборі кандидатів для проходження стажування юридичні фірми відштовхуються від рівня успішності студента. Чим вище бали, тим краще шанси попасти на роботу. Протягом стажування особа проходить практику в різних департаментах фірми. Кількість департаментів і тривалість стажування залежать від сфери, в якій спеціалізується юридична фірма. Пройти стажування надзвичайно складно, оскільки кількість місць для стажування в кілька разів менше кількості випускників юридичних факультетів. Через це в Англії багато випускників юридичних факультетів так і не стають юристами. Якщо все ж таки пощастило отримати бажану посаду, то необхідно щороку проходити спеціальні тренінги й отримати сертифікат успішного проходження такого тренінгу, щоби мати можливість працювати далі.
Вищої юридичної освіти та стажування недостатньо для того, щоби розпочати адвокатську діяльність. Після того як студент отримає юридичну освіту у деяких випадках після проходження стажування він повинен скласти іспит для оцінки рівня знань і готовності до практичної діяльності. Існують різні підходи до перевірки знань студента. В Україні майбутньому адвокату необхідно скласти кваліфікаційні іспити. Кваліфікаційні іспити – це перевірка теоретичних і практичних знань заявника в галузі законодавства, історії адвокатури, уміння правильно застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності адвоката.
У Німеччині майбутньому адвокату необхідно пройти подвійну перевірку знань і навичок. По закінченню п’яти семестрів навчання здається перший державний іспит, для здачі якого дається лише дві спроби! Після здачі іспиту видається диплом державного університету Німеччини й можна працювати юридичним консультантом у певних фірмах, але лише в тих, які не спеціалізуються на юридичній проблематиці, наприклад, юристом у певних туристичних фірмах. Другий іспит складається вже після стажування. Даний іспит проводиться під егідою міністерства юстиції відповідної землі. Саме міністерство юстиції вирішує всі організаційні питання: розробляє програму, формує екзаменаційні запитання й екзаменаційну комісію тощо. Варто зазначити, що другий іспит має на меті перевірити не теоретичні знання, а практичні навички, тому і проходить після завершення практики. За статистикою другий іспит здають близько 70-ти відсотків кандидатів.
У США для того, щоби стати практикуючим юристом, необхідно скласти спеціальний іспит (the bar examination) організації адвокатів того штату, в якому ви бажаєте займатись адвокатською практикою. Цей іспит триває чотири дні. У перший день – це тест з етики. Другий – тест на знання законів, що діють на всій території США. Протягом решти двох днів перевіряється знання законодавства, що діє на території того штату, де збирається практикувати кандидат.
У Франції після проходження курсу навчання складається випускний іспит, після якого в разі успіху видається сертифікат. Іспит доволі жорсткий – складається з письмової й усної частин. Письмова частина має на меті перевірити навички складання юридичних документів. Усна частина іспиту складніше – у ній перевіряється знання різних галузей права, відбувається усна співбесіда іноземною мовою, тією, яку вибрав кандидат, а також співбесіда із членами екзаменаційної комісії про виконання індивідуальної програми.
Так детально зупиняюсь на питанні перших практичних навичок освоєння професії юриста, бо вважаю це дуже важливим, а водночас і дуже недосконалим те, як воно відбувається в нашій дійсності. То, може, варто б узагальнити зарубіжний досвід і вибрати з нього щось для себе?